Так вип’ємо за таке різне, але завжди бажане відчуття! За кохання!
Давайте піднімемо вище келихи, за почуття високі знову нехай в житті у кожного буде надія і славне почуття – любов. Любов зігріває в морози і холоднечу, а може і вітром подути, коли потрібно. Любов це почуття, глибше морів і плаває далі лихих кораблів. Вона високо в хмарах сонцем блищить і хвилями щастя дорогу оплещет. Давайте ж вип’ємо, щоб всім на землі жилося дуже солодко. Щоб любов була в ній.
Сьогодні за що ми тільки не піднімали келихи: і за здоров’я, і за удачу, і за щастя, але на жаль ще не було нічого сказано про кохання. Так, що давайте вип’ємо за любов – то, що наповнює все інше змістом. За кохання!
Висоцький писав, що з часів всесвітнього потопу по світу десь блукає любов і знаходячи свої жертви перетворює їх абсолютно в інших істот. Так давайте ж вип’ємо за те що б таке піднесеної почуття як любов, перетворювало нас тільки в хороші людей!
Один відомий письменник сказав, що люди можуть пити разом, можуть жити під одним дахом, можуть займатися любов’ю, але тільки спільні заняття ідіотизмом, можуть вказувати на справжню духовну і душевну близькість. Так давайте ж вип’ємо за справжню божевільну любов!
Давним-давно Сонце і Місяць були поруч на небі, адже вони дуже сильно любили один одного. Але з часом Місяць почав завдавати яскравого і сліпучого світла Сонця і пішла від нього назавжди в ніч. Давайте вип’ємо за таку любов, щоб успіх коханої людини ніколи не зміг кинути тінь на ваші почуття.
Кажуть що кохання – всі віки покірні. Так давайте ж вип’ємо за те, що б в якому-б віці ми не знаходилися, любов завжди б робила нас молодими!
Я піднімаю свій келих за відпустку помилкових почуттів, які приховують суть серця, промінь від Бога даний кожному з нас. Адже серце не здатне не любити, лише розум сковує почуття – дар небес. Єдина Істина на світлі – і немає чесніше, немає точніше, ніж Любов. Так уже влаштована людина, любов приховує в серце, і бути намагається доречним в проявах своїх. Кому-то ніжний погляд, ну, а кому-то зле слово. Давайте вип’ємо за Любов, і може трішки частіше станемо недоречними, дозволивши їй іскритися через нас!
Хоч куди глянь, всюди тільки про любов то пишуть, то кажуть, то кіно знімаю, то про любов пісні співають, а ми давайте за неї вип’ємо. За любов наївну, ніжну, взаємну.
Одного разу, за часів доблесних лицарів, величезних баталій і гарних пісень, закохався юнак шляхетної крові в служницю, і відмовився він від своїх привілеїв заради неї, так давай ті ж вип’ємо за справжню любов, щиру і взаємну
